Михаела Еделински зоз Руского Керестура народзена 14. новембра 2000. року у Вербаше. Идзе до 4. класи штреднєй медицинскей школи 7. април у Новим Садзе.
Поезию пише од першей класи штреднєй школи, а того року участвовала и на Фестивалу любовней поезиї у Зомборе.
Поезия
ГЛАСНЕ ШЕПТАНЄ
У осаменей и длугей новемберскей ноци
припатраюци ше на далєки гвизди
и слухаюци благого витра писнї,
чула сом твой глас як ми шепта.
Шептал ми гласно, алє так нїжно,
так прекрашнє, и так помали.
Аж и гвизди любоморно слухали,
тото твойо нєобичне гласне шептанє.
Гуторел ши ми же сом нє сама,
же за мнє вше ту дахто будзе.
Єдни без других нє можу людзе,
бо людске шерцо без другого нє зна.
Гуторел ши ми най ше нашмеєм,
бо щири ошмих найвекши дарунок,
а зоз нїм идзе и єден цепли попатрунок
котри зогреє чловека баржей як слунко.
На концу ши ми пошептал кратку колїсанку
по котрей сом ше нашла у єдним другим швеце.
Крачала сом помали, видзела лєм розквитнуте квеце.
Розквитнуте, як наша любов, правдиве, як твойо гласне шептанє.
ШНЇЛА СОМ
Шнїла сом,
як ци залюбено и нєсиґурно приходзим
док ме на концу страценого побрежя чекаш.
Пожадала сом най вецей нїґда нє одходзим,
док ме ище тей ноци з нїжним попатрунком гласкаш.
Шнїла сом,
Як у цихосци нє знаме єдно без другого,
и нє чуєме нїч окрем наших думкох,
нє чувствуєме нїч окрем витра благого.
Яка то лєм прекрасна хвилька, задумай.
Шнїла сом и далєй,
Як ми поцихи шепташ якиш слова твойо
док ме моцно облапяш и греєш.
На месце дзе ше находзиме лєм ми двойо,
на месце дзе ше за мнє (пре мнє) найкрасше шмеєш.
Вецей нє шнїєм.
Лєм сом скрита и цихо у своїм швеце.
Нєт вецей анї побрежя, попатрунку, витру, анї тебе.
Нє видзим вецей подполно нїч окрем малей себе.
Нє знам анї сама котрому швету припадам.
БУЛ ШИ
Бул ши мойо прекрасне и єдине слунко,
котре ме вше з попатрунком зогривало.
Гоч твойо цепли кафово очи далєко од моїх,
мойо шерцо лєм ґу це вше цемно прибеговало.
Бул ши моя окремна гвизда медзи другима тисяч,
котра ми вше кажду страцену драгу ошвицовала,
затримовала мойо очи на цмим вичним нєбе,
“Прецо нє можеш остац?”, вше сом лєм роздумовала.
Бул ши моя найоблюбенша и найрадоснєйша елеґия,
котра каждираз виволала моцне лупанє мойого шерца,
и горки слизи котри ше нїжно злївали по моєй твари,
же мойо чувства спрам тебе нє скапали – твердза.
Бул ши мой драгоцини час котри сом нє могла зачувац.
Чувствовала сом як же сом го наисце лєм трацела.
Складала сом часточки нєреалних памяткох и правдивого болю,
сама зоз празнима надїями и велькима мриями глїбоки рани лїчела.
Бул ши мой огень ґу котрому сом ше приблїжела,
так блїзко же аж и я згорела до часточкох праху.
Наздавала сом ше же ме облапиш и защициш од болю,
алє сом видзела же заш лєм мушим пойсц на другу драгу.
Бул ши и моя нєвина вода котра ми давала живот,
алє ши бул и найвекши страх котри сом мала.
Прицискал ши ме у власних думкох и любови,
котра нє знам прецо и далєй ту нєщешлїво остала.
Бул ши мойо шицко, окрем же ши нє бул мой,
и то правда котру барз чежко було прилапиц.
Бановац за тим нє будзем анї єдну едину хвильку,
знам же найдзем другу гвизду котру сом раз годна долапиц.
ЦОШКА СКРИТЕ
Нє скривай ше.
Запаль огень у цудзих шерцох каждираз кед ноц,
же би вше горели од любови, нїґда од мержнї.
Шицким котрим треба дац потребну моц,
же бизме указали як то випатра любиц ше медзисобно.
Замодлї слунко же би зишло дакус блїжей,
подзековани му буду шицки смутни людзе.
Най нас ошвици моцно, облапи и зогреє
бо лєм у цеплих шерцох, цепли и дом будзе.
Нє скривай ше.
Медзи витрами направ нїжну цихосц,
а медзи людзми правдиву гармонию.
Зоз свою чистоту очисц нєчисте,
претаргнї и тоту напарту монотонию.
Помогнї людским целом же би дихали.
Бо цо кед думаме же вецей нє можеме?
Думком помогнїме же би чисто роздумовали,
же би зме ше на концу од нїх шицки нє поскривали.
ОХАБЯМ ЦИ
Охабям ци свою остатню слизу
котра уж страцена у глїбоким морю
вельких очекованьох и словох малих,
прелїґнутих у боляцих хвилькох правих.
Охабям ци и тот мой найщирши ошмих
за котри нє знам чи ше дараз здогаднєш.
Вон бул найщирши лєм кед сом була з тобу.
И нє знам чи го дараз вежнєм ознова зоз собу.
Охабям ци и тоту остатню строфу
котру нє знам чи дакеди и пречиташ.
Зоз ню ци охабям и шицки други слова,
з котрима ше можебуц стретнєме раз знова.