Юлиян Надь ше народзел 6. януара 1957. року у Руским Керестуре дзе закончел основну школу и ґимназию (1972-1976.), а 1985. року дипломовал Литературу югославянских народох и народносцох на Филозофским факултету у Скопю. Од 1986. року робел як новинар у тижньових новинох „Руске слово” по вчасну шмерц 26. априла 1989. року. У медзичаше (1988.) робел и у часопису „Шветлосц” и ушорйовал Литературни додаток у новинох „Руске слово”. Живот страцел у Керестуре у транспортним нєщесцу.
У своїм краткотирвацим живоце, лєм 33. роки, охабел тирваци шлїд як у новинарстве, так и у литератури. Одмалючка писал и обявйовал у „Пионирскей заградки”, потим у „Руским слове”, у „Шветлосци” и Народних календарох, а паралелно писал и обявйовал и по сербски и македонски у часописох Поля, Кнїжевна реч, Ґрадина и Спи за лит.
Заступени є у Антолоґи Штефана Гудака „Крижни драги”, хтору видало „Руске слово” 1990. року. Исти видаватель му обявел и два окремни кнїжки – „Польове страшидло” (1985) и и посмертне виданє його позбераней прози под назву „Валалски венцар” (1994).
Останє запаметани у рускей литератури як зачатнїк етнофантастики, а кельо бул интересантне зявенє у тей литератури гутори факт же о його дїлу писали: др Юлиян Тамаш, Звонимир Няради, Микола Мушинка, Дюра Папгаргаї, Микола Шанта, Штефан Гудак, Наталия Дудаш, Петро Мидянка и Невен Радически.