Юлиян ПАП

           Народзени у Руским Керестуре, 3. децембра 1943. року, у селянскей фамелиї.  Оцец Йовґен Папгаргаї, мац  Наталия родз. Сабадош. (Презвиско Пап му записане под час мадярскей окупациї, вируцене Гаргаї.) Шестра Гелена (1948), одата Медєши. Супруга Ирина (1945), родз. Лендєр; синове Мирослав (1966) и Борис (1971).

ШКОЛОВАНЄ

У Руским Керестуре закончел перши штири класи Основней школи „Петро Кузмяк”, 1950–1954. року. Учителька Єлена Ика Чакан. През школски рок бул з дїдом и бабу Папгаргайовима, понеже родичи були на салашу.

Други штири класи, од пиятей по осму, закончел у Кули, у Основней школи „Иса Баїч”, 1954–1958. року. До школи ходзел зоз салашу, штири километри од Кули, найвецей на бициґли и пешо. (Салаш бул на Когиляку, на гранїци коцурского и кулянского хотара.)  През жиму и по потреби пребувал у фамелийох, Мадярох, дзе научел по мадярски.

Були то худобни часи, робело ше чежко, а жило скромно. Дзеци, поготов на салашох, помагали у роботох на полю и у обисцу, понайвецей чували крави. Ю. П. уж од вчасних рокох прагал конї, кармел статок, у косидби управял зоз вязачку, у звожованю кладол коч, угорел…

По жаданю домашнїх, мал буц „школовани параст”. А вон од малючка гуторел же будзе учитель.

Закончел Штредню польопривредну школу 1958–1962. року, два роки у Зомборе и два у Футоґу. Потим закончел Польопривредни факултет у Новим Садзе, Одсек за защиту рошлїнох, 1962–1966. року, як и студиї анґлийского язика. На обидвоїх студийох посциговал найвисши успихи.

Анґлийски язик паралелно студирал на Польопривредним и Филозофским факултету, як и на Роботнїцким универзитету. През лєто 1963. року, прейґ черанки студентох, пребувал у Анґлиї, у младежским  роботним кампу. Анґлийски язик теди нє бул розширени.  Алє у наступним чаше тот язик го стаємно провадзел у каждей роботи и активносци.

РУШАНЄ У СЛУЖБИ

Ище як студент, давал годзини анґлийского язика школяром у варошу. Оженєл ше на студийох, 1965. року.

Вєшенї 1965. року, а потим и 1966/67 школского року, дочасово преподавал анґлийски язик у Основней школи у Руским Керестуре.

Источасно, 1966. року почал сотрудзовац у „Руским слове”, хторе теди було у Руским Керестуре. Преважно писал фахово поради и други актуалносци з польопривреди. Тиж сотрудзовал у руских Емисийох за валал Радиo Нового Саду. Од 10. фебруара 1967. року почал стаємно робиц у „Руским слове”.

Вєшенї 1967. року пошол до войска. Служел у Печи, на Косове. У войску, медзи иншим, орґанизовал дружтвени и културно-забавни живот, зоз приредбами у рамикох ЮНА, у варошу и окруженю. Тримал курс анґлийского язика вояком, цо у тедишнїм чаше було нєзвичайне. Писал до локалних новинох… За тоти активносци цала воєна формация достала окремне припознанє Армийскей обласци.

Кед ше врацел з войска, вєшенї 1968. року, „Руске слово” було у Новим Садзе. Предлужел  робиц  у  Редакциї  новинох, ушорйовал рубрики „Польопривреда” и „З наших местох”. З часом постал редактор.

„Руске слово” 1970. року, з нагоди 25-рочнїци свойого иснованя, достало  Орден  братства  и  єдинства зоз стриберним венцом, зоз хторим го одликовал предсидатель Републики Тито. У мено колектива Орден приял Ю. П. як предсидатель Роботней заєднїци.

Вєшенї  1971. року як новинар путовал до Анґлиї, з ґрупу найлєпших комбайнерох и трактористох зоз цалей Югославиї, до фабрики „Масеи Ферґусон” у Ковентрию.  На  тей  драги, окреме у  контактох з домашнїма и других нагодох, бул прекладатель. Зоз того путованя написал маратонски драгопис, обявени у „Руским слове” у 64 предлуженьох, под насловом „По Манчестер и назад”. За репортажу зоз Ковентрию достал Новинарску награду Войводини за 1971. рок.

У рокох 1970–1972.  студирал на маґистратури  на Польопривредним факултету у Новим Садзе, з обласци ентомологиї. Занїмал ше з науку.

    ДРУГИ РОБОТИ

У чаше 1973–1976. року робел як фахови новинар за обласц защиту рошлїнох у часопису „Добро ютро”. У тей роботи витворел активне сотруднїцтво з Институтом за защиту рошлїнох у Новим Садзе, як и другима фаховима и науковима институциями у тей обласци у Югославиї.

Од 1976. року знова робел у „Руским слове”, на тот завод ушорйовал цали новини (место Любомира Рамача, хтори теди бул у Политичней школи у Кумровцу).

У периодзе 1978–1983. року, по препоруки Института за защиту рошлїнох, робел у Секретарияту за польопривреду Вивершней ради Войводини, як инспектор за защиту рошлїнох. У тей роботи ше окреме анґажовал на орґанизованю проґнозно-информативней служби у Покраїни. Сообщеня тей служби  (Пис) нєшка ше поряднє обявюю на ТВ Войводини, у емисиї „Желєна проґноза”.

Року 1983. бул меновани за секретара Секциї за польопривреду и Координацийного одбору за аграрну политику ПК ССРНВ (Покраїнскей конфренциї Социялистичного союзу роботного народу Войводини). Спред ССРНВ бул член Одбору за польопривреду Скупштини Войводини.

Зоз тей роботи 1988. року бул меновани за секретара Секциї за польопривреду СК ССРНЮ (Союзней конференциї Социялисичного союзу роботного народу Югославиї) у Беоґрадзе. Тоту длужносц окончовал по конєц 1990. року, тє. по розпад Югославиї. Бул секретар Союзу селянох Югославиї и, волонтерски, Союзу селянох Войводини.

На тих роботох пораднє сотрудзовал з „Руским словом” и Радио НС, преважно писал теми з обласци аґрарней политики. Концом 1980-тих рокох у “Рс” бул предсидатель Видавательного совиту Видавнїцтва и часопису “Шветлосц”. Мал скромну улогу у купованю просторийох “Рс” у Футожскей улїци ч. 2 у Новим Садзе.

ЕПИЛОГ

Од 1991. року є у инвалидней пензиї (Angina pectoris).  У чаше 1990-тих рокох, гонорарно преподавал анґлийски язик у школох у Руским Керестуре и Кули. У Керестуре уведол ученє анґлийского язика у оводи и нїзших класох основней школи. Тримал и курси за старших и у тим штредку остал запаметани як „инґлиш тичер”.

Пре хороту, 2003 и 2004. року страцел ногу (на два раз). Мал два инфаркти (2009), а ма и други здравствени проблеми.

Спрам своїх можлївосцох, пише прилоги до (скоро шицких) руских виданьох, як и Радия НС, насампредз гуморески з валалского живота, подїї з нашей прешлосци, стретнуца з людзми. Преклада тексти духовного змисту з анґлийского язика за „Дзвони”. Участвовал у виробку даєдних руских словнїкох.

Достал награду за приповедку у „Заградки” (2011), як и награду „Шветлосци” (2014). Ма вецей дружтвени припознаня за вкупну роботу.

ПРИЛОГ.  Обявени му вєдно 9 кнїжки:

  1. Заштита биља (1976)  – по сербски, редактор, ґрупа авторох, Польопривредник;
  2. Кнїжка о джунґли (1980)  –  преклад, Завод за видаванє учебнїкох;
  3. Природа бешедує о Богу (1994)  –  преклад,  Парохия св. Петра и Павла Нови Сад;
  4. Виданя Дружтва за руски язик, литературу и културу:
  5. Добре рано / Good morning (2008)  – приручнїк за ученє анґлийского язика;
  6. Бачи Дюра з Керестура (2010)  – Ей, бул то кедиш красни час;
  7. Бачи Дюра з Керестура (2013)  – Правда иста, нїкому нє гутор;
  8. Стретнуца з прешлосци (2015)   –  есеї, история, литература;
  9. Хвалїм Це, Господи (2012)  – духовни писнї, преклад з анґлийского,  Руске слово – Дзвони
  10. Чом ше качка з воду мачка (2013), приповедки и писньочки за дзеци, Руске слово.
Календар висткох
май 2024
M T W T F S S
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Найновше
новембер 30, 2023
новембер 30, 2023
новембер 30, 2023
новембер 30, 2023
новембер 29, 2023
Нащивце