Катарина Фейди зоз Коцура народзена 22. децембра 2000. року.
Школярка є 4. класи Штреднєй школи зоз домом школярох Петро Кузмяк у Руским Керестуре.
Писац почала у Основней школи, писнї єй вишли у зборнїку Сто млади таланти Южнобачкого округу, у виданю Културно-видавательного центру Сербска хижа, Пожаревац, 2014. року.
На Фестивалу любовней поезиї у Зомборе участвовала 2018. року.
Свойо писнї обявює у МАК-у.
Написала тексти за три дзецински представи виведзени на Мемориялу Петро Ризнич Дядя у Руским Керестуре и на Фестивалу Малих сценских формох у Новим Садзе, у хторих и режирала и ґлумела, а 2013. року єдна представа була на Покраїнскей смотри дзецинского театру.
Поезия
* * *
Благи попатрунок спущел ше,
крочай по крочай,
приблїжел ше,
уста яґод нар, роздвоєли ше
и побочкали.
Рух лєгки, цихи,
вше чежши и чежши зоз блїзкосцу твою
и шерцо биє швидко,
нєспокой превладал над розумом мутним
од моцного жаданя.
Пожадала сом, припознавам.
Чи ганьба патриц на це?
Чи любов нє поцилунок,
погляд,
думка?
Очи желєни
збунєли ше.
Попатрели и нє верели
моєй заинтересованосци.
* * *
Добру ноц занавше,
мили, цо любиц нє знал ши.
Мили, а виновати.
Циґаньство вигвариц,
правду скриц
знал ши.
Гей, знал ши
занавше,
у думкох.
Шерцо горкого смаку.
Подумай и роздумай:
Як то буц я?
Любиц нєправду,
спреводзку,
жиц за тебе, нєдихаюци,
жиц за нас, безнадїйно.
Подумай.
Роздумай.
Пожадай и ти добру ноц
и пребудз ше без мнє.
Паметай ме по добрим.
По злим, забуц ме.