Достала похвалу Слово кирилици шестог и дзешатого Фестивалу поезиї у Петровцу на Млави (2014. и 2018), другу награду за поезию на Фестивалу Рано над Озреном (Сокобаня, 2016), похвалу седмого Медзинародного конкурсу Здравко Иванович (Београд, 2015), другу награду за поезию Силвия Павич(Ґорнї Милановац, 2013), плакету Момчило Настасиєвич (Ґорнї Милановац, 2011), награду Литературного слова (2008), як и векше число наградох за поезию на медзинародних фестивалох поезиї младих у орґанизациї Сцени шицких креативних у Новим Садзе. Финалиста є Фестивалу поезиї младих у Врбаше и Княжевцу (2012. и 2013). Лауреат є Фестивалу поезиї младих у Врбаше (2014), при чим єй як побиднїкови фестивалу друкована кнїжка поезиї 2015. року. Поезия єй заступена у часописох Кнїжевне новине, Траґ, Бденє, Шветлосц.
Обявела три збирки поезиї, од котрих збирки Колїба страху (Нови Сад, 2012) и Капка на концу нохца(Нови Сад, 2018) друковани на руским язику, а збирка Седма фарба нєба / Седма боја неба (Вербас, 2015) на сербским язику. Єдна є з ауторкох кнїжки поезиї 9 риби (Нови Сад, 2006) и заступена є у Антолоґиї поезиї Дзеци зоз урбаного гумна (Нови Сад, 2010).
Поезия
ОХАБЯНЯ
Охаб ми гевто златнотварде лїсце
на конаре
гоч шицки други полєгаю на жем
задовольни зоз шмерцу.
Поведз ми
же сом процивприродна, нєпорихтана
за пошвидшане обрацанє у пальцох
запалєного рубина.
Зошлїснута
зоз калдерми
котра, ище вше, лєм на єдним месце
криштальова –
нє поцагнєм ше назадок!
Прето поодламуєш Верхи
позакривани у жемових колїскох.
* * *
Глїняни птици одгадли цудзи лєт.
Лїсце на лїсце – рух на рух…
ОХАБЯНЯ 2
Охабени пес
вибера остатки.
Я охабям
тото цо вон давно виплювнул.
Хто кого спреведа?
Хто перши престал жувац
бланки воздуху и вигладнєти
шпиртац
по дижджу?
Обидвойо можеме повесц
же єшень
новембер
и диждж
пакоснєйши од хробачка хтори риє
до жеми
кед нєт назрети яблука.
А од витра нє чуц
як любиме, як храмеме, як збераме конарчки
кед нєт розшати зарна.
ЗА РОДЗЕНИ ДЗЕНЬ
1.
Нєшка положели бабку
до авзлоґу. Єй ту нє место.
Косцате цело охабя дзири у патосу,
а одпаднути власи кармя миши.
Єдза гоч су нє гладни. Ґаладза
гоч су нє дома.
Звичайно, кажди родзени дзень исти.
Як може єдна шпиванка
одвитовац каждому? Мнє огриза
зоз лїца, а дакому зоз талпох.
2.
Швичка ше круци, а я ше ганьбим
же сом швичка!
Допито чуряца и жовта. Гей, жовта
як видумана фарба слунка
и бляда фарба грушки. Положела
сом кришку на уход
и нїхто нє знал дзе дзвери.
3.
Замуруєм паперово шапки
и будзем ше шмеяц вистирченим рогом
кед єдина нє зрозумим франту
виповедзену през язик котри ше (на жаль) нє шме
закушиц.
А Милькович скрива(л) телї птици и жвири
у креви.
КРАСОТА ЦМОТИ – ЛЮБОВ КАМЕНЯ
Диждж тадзи нє пада, анї ше вода нє одбера
од цалосци. Збиваюци ше до мурох
постава камень
на концох котри крича за змоченима
птицами. Без обрацаня (як то звичайно)
охабяю пирка, або пальци
гевти шмелши и вистати.
Укошени нови верхи лєгаю на стари. Нє завадза
терха котра чува оцисок.
Будзе их чежко пречитац и повесц
котри спреведли час, а котри од часу спреведнути.
Прето випендрани людзе нїґда нє завераю очи
и губя гнїзда
у котрих ше лєгко шпи.
Облак вецей нє простор шветлосци, алє
уход цмоти. А вона красна
у каждим сцераню крочая. Нє важне
кельо их нєшка було;
А чи важне же хтошка вошол до цмоти
и нє чувствовал покус святи дотики?
ШЛЄБОДА КВИДКОХ И ДРУГИХ СИНОХ
Розквитли днї
и чежко, наисце чежко прекрочиц
квидки. Талпа меркує на ставанє
при каменю,
алє ше нє застанови опрез дачого
цо нє ма рубци.
Видзим, скриваш квидки як Архимед
круги. Ламеш их на поли
и твердзиш же ши направел тото цо други
нє могли. Я ци кляпкам
пре любов ґу науки.
Цешиш ше
як Пинокио и други синове
ошлєбодзени од древа. Алє нє даваш нїч
у цихосци.
Напевно, шицки ми покус скупи
кед треба дац ошлєбодзени квадрат себе.